Допомога бійцям 24-ї, 80-ї й 93-ї бригад, Правому сектору та Карпатська Січ

«Частина перша!

Паломники таки повернулися! Три Богдана (тобто я, Богдан Данилів (той, що «загнаний») та Богдан Живко (не плутати зі Живком з Пустомит)

Трохи про нашу подорож… Пишу другий раз, перший ФБ тупо викинув. Спробую ще раз.

Отже 80-ка (80-та окрема аеромобільна бригада зі Львова. – «ЩЛ»), 93-тя (окрема механізована бригада, в/ч А1302, Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область – «ЩЛ») , 24-ка (24-та окрема Залізна механізована бригада імені Данила Галицького, в/ч А 0998, Яворів (Львівська область). – «ЩЛ»), «ПС» («Правий сектор». – «ЩЛ»), «Карпатська Січ» (Окрема добровольча чота «Карпатська Січ». – «ЩЛ»).

Дорога на Піски була важкою, ожеледиця не давала швидко рухатися, тому ми повзли немов черепахи, але все таки доповзли. По дорозі заїхали ще в кілька місць розташування наших бійців.

Повний бус теплого одягу, продуктів, солодощів, фруктів, і найбільш основне – це тактичне спорядження, два тепловізори «Пульсар HD50S» (радіо «Львівська хвиля») та «Пульсар HD38S», прилад нічного бачення «Recon X870», оптика, полум’ягасники, ліхтарі тактичні, розгрузки, батарейки, бензопили, електрогенератор тощо..

Можна багато говорити про війну, але її ніколи не зрозумієш не випробувавши на своїй шкірі. Тому повторюватися про важливість допомоги нашим хлопцям безглуздо…

Отже, перш ніж сядете за різдвяний стіл, помоліться за наших воїнів, подумайте про те, як їм там живеться, в яких умовах вони воюють…

Ви пробували бігати в бронежилеті з повним боєкомплектом? Сидіти на передовій напівсліпими та розраховувати на власні вуха та очі, коли до тебе впритул на 200 метрів підбирається ворог та починає обстрілювати, коли твої товариші гинуть, а ти не можеш їм допомогти, коли ти безпорадний в темряві, з якої в будь-який момент може шуганути граната, коли ти біжиш, а по тобі стрекоче кулемет? Раджу спробувати…

Хоча, не раджу, можна хоча б уявити собі… Вони захищають наш добробут та спокій, спокій наших дітей, і ми зобов’язані їм допомагати…

Спілкування з хлопчаками по 19 років (це вже воїни), людьми, які добровільно їдуть туди, знаючи, що можуть загинути в перший же день, я захоплююся ними…

Словами не передаси все, що відчуваєш на серці, коли їх бачиш… Вони посміхаються попри все, вони вірять в перемогу, вони вірять, що ми їх не покинемо, вони служать нам з вами… Ми не маємо права їх покинути на призволяще…

Завдяки оперативності Юстина єрм. Бойка, ми змогли доставити такі необхідні речі: тепловізор та ПНБ (прилад нічного бачення. – «ЩЛ»). Радості хлопців не було меж.

Інші бійці заздрісно споглядали на тепловізори, як же я розумію їх, це ж не одне врятоване життя, це не одна відбита атака… «Дах» рве від безпорадності…

СУХО: привезли багато теплого одягу, багато термобілизни, рукавиць зимових тощо, більше опише Данилів, не маю ані настрою, ані бажання (ви вже мені пробачте), коли кожен раз повертаєшся звідтіля, все черствішим стаєш…

Щиро дякую людям, які завше допомагають в закупівлі спорядження, нехай Бог благословить вас.

Дякую: Gastarbeiter Di Pace та Volodimir Zabolotovsky за безкоштовні доставки спорядження на Україну, Galina Andrejceva МГО “Українська Європейська Перспектива” за допомогу з Чехії (твої фліси знайшли своїх господарів), за бус (ми його таки відновили після аварії в Чехії) Ярослав Антоняк, українські громади Чехії, Італії, Англії, Німеччини за допомогу.

З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

За матеріалами: dailylviv.com