Менеджерка HUB Nusle виступила з промовою на акції в центрі Праги

Менеджерка HUB Nusle Людмила Коросташевич виступила з промовою на акції Společně za Ukrajinu! Цей захід відбувся на Староміській площі в Празі до третіх роковин повномасштабної війни в Україні.

Людмила Коросташевич поділилася своєю історією біженства. Також вона розповіла про батька – оператора дронів, який загинув у бою за України. Мати дівчини – бойова медикиня, яка продовжує службу, рятуючи життя українських військових.

«Моя історія – про біженців, труднощі з якими стикаються діти, про родину військовослужбовців, про волонтерство. Також вона про розуміння того, що де б я не була, все одно можу допомагати Україні. Кожен має долучатися, не бути байдужим та шанувати пам’ять наших загиблих військових. Для мене важливо, що чехи хочуть чути наші історії, що їм не байдуже, що вони розділяють наше горе. Я в значній мірі відчула їхню підтримку тоді. Вдячна організаторам, що запросили мене виступити», – сказала Людмила Коросташевич.

Команда HUB Nusle також доєдналася до пам’ятної ходи, організованої Hlas Ukrajiny. Учасники пройшли до пам’ятника Тарасові Шевченку, щоб вшанувати пам’ять загиблих.

Виступ Людмили Коросташевич з 59 хвилини.

Повний текст виступу

До війни я була вчителькою англійської мови в Чернігівській області.

24 лютого я прокинулася від вибуху. Мої батьки одразу вступили до армії, хоча не були зобов’язані мобілізуватися. Вони допомагали військовим ще з 2014 року. Їм ніколи не було байдуже. Тож я дбаю про дітей, а батьки захищають Україну.

З дому я тікала разом із сином, молодшою сестрою, кузеном і бабусею — за нами вже їхали російські танки. Найгірше — це боятися за життя власної дитини. Але водночас мене лякало, що ми їдемо без грошей у невідомість, у країну, про яку нічого не знаємо і де на нас ніхто не чекає.

У реєстраційному центрі в Празі були волонтери, які нас підтримували. Хочу, щоб ви знали: ми пам’ятаємо вашу допомогу. Я пам’ятаю волонтера, який розливав чай, і як тоді мене охопили сльози вдячності. Я пам’ятаю жінку, яка мовчки підійшла до моєї бабусі на вулиці, стиснула їй руку, без слів дала 1000 крон, і я навіть не встигла їй подякувати.

Ми пам’ятаємо всю вашу допомогу, і сьогодні я вам ДЯКУЮ!

Потім мій син і мої брати й сестри почали ходити до школи, і це стало для нас величезним випробуванням – діти не знали мови і були налякані. Вони зіткнулися з булінгом. На щастя, ситуацію вчасно вирішили, і вчителі втрутилися. Діти не повинні зазнавати дискримінації через свою національність. Дякую всім учителям, які приймають усіх дітей без упереджень.

Я одразу знайшла роботу й почала волонтерити у «Празькому Майдані», щоб допомагати іншим. Зараз ми живемо в Празі, я вивчаю чеську, мій син уже ходить у 3-й клас, і я вдячна Чехії за безпечний другий дім.

2024 рік. Мої батьки досі служать у Збройних силах України. Батько – оператор дронів, мати – бойовий медик: вона евакуює поранених, навчає військових і надає першу допомогу.

Мій батько та його підрозділ захищали українські позиції на Покровському напрямку. Їхню частину атакували росіяни. Мій батько загинув 28 жовтня від отриманих поранень. Мама продовжує служити.

Мій батько Ігор боровся за справедливість, за свій дім, за любов до своїх дітей, за справедливий мир для нас усіх. Його вбили російські сили на його власній землі. Вони прийшли до нас, убивають, крадуть дитинство у наших дітей.

Тепер мій син не має дідуся, якого так любив, моя сестра стала сиротою, моя мама втратила чоловіка, а бабуся – єдиного сина. А я втратила найдорожчу людину, свою опору в житті – і цього вже не виправити. Але наша історія – лише крапля в морі.

Не будьте байдужими.

Сьогодні ми не дамо Україні впасти! Так, ви втомилися. Ви втомилися від нас, біженців. У кожного з вас є свої проблеми. Але й українці – мої друзі – втомилися від вибухів, страху за своїх дітей і поховань рідних.

Ця війна – це не лише наша боротьба. Це боротьба за права людини і спільну безпеку.

Пам’ятаймо ціну, яку ми платимо за свободу, демократію та справедливий мир для наших дітей. Зло має бути покаране! Ми маємо бути сильними – а сила в єдності.

Хай живе Чехія! Слава Україні!