«Це моя і твоя війна»: поетеса Анастасія Дмитрук презентувала у Празі нову книжку

Такою українкою є й Анастасія Дмитрук – молода поетеса, яка у найважчі дні тієї зими, після розстрілів на Майдані, написала вірш «Ніколи ми не будемо братами…», що став особистим гімном для багатьох патріотів країни. Публікуючи свій вірш у простори інтернету, молода авторка навіть не підозрювала, що за одну ніч її життя кардинально зміниться, а її вірші будуть надихати та підтримувати мільйони українців у продовженні боротьби за свободу. Нині Анастасія Дмитрук, як і більшість небайдужих, проводить творчі вечори, концерти та виступи на підтримку українських поранених військових. Цього разу вона у Празі презентувала свою книжку «Це моя і твоя війна».

Опубліковане у 2014 році відео читання вірша, яке переглянуло понад 9 мільйонів користувачів Youtube, несподівано активізувало кар’єру молодої української поетеси Анастасії Дмитрук, за фахом спеціаліста з інформаційної безпеки. А перші її поетичні спроби розпочалися ще у перших класах початкової школи –​ з віршів про Україну, що дало авторці поштовх писати й далі у цьому напрямку.

У своєму вірші, який викликав великий резонанс серед російського населення, авторка розвіює стереотип про «братство» між українцями і росіянами, та вказує на різницю між двома різними світоглядами і ментальностями людей, з яких «одні готові віддати своє життя в боротьбі за свободу, а інші за свого пана, царя».

Реакція глядачів діаметрально розділилася. Поки одні надсилали листи зі словами підтримки і подяки (литовські та грузинські музиканти створили музичні кліпи на основі вірша «Никогда мы не будем братьями»), інші ж, переважно росіяни, обрушили шквал негативних коментарів та погроз.

«Я не зовсім була готова до того, що почалося після публікації вірша. Тоді я не могла зрозуміти, звідки така лють, бо вірш був написаний для українців з метою підтримати їх. Під враженням від їхніх таких відповідей був написаний наступний вірш «Письмо соседу»», – розповіла Анастасія Дмитрук на празькій зустрічі.

У житті поетеси почалася активна українізація​

Після Майдану в житті Анастасії Дмитрук, яка була переважно російськомовна, почалася активна українізація. Це важливий крок у житті кожного українця, який хоче себе так ідентифікувати, вважає поетеса. Однак, за словами авторки, «твори рідко дають обирати, якою мовою їх написати», –​ тож мовне питання –​ дуже важливе, але кожен до цього має прийти сам.

«Є дуже багато людей, які ідентифікують себе українцями і роблять величезні справи в ім’я України, при цьому говорячи російською мовою. І так само багато україномовних людей, які паплюжать репутацію країни і роблять дуже багато неприємних речей для українців. Україна сьогодні двомовна –​ це факт. І отак радикально замовчати і більше не говорити з російськомовним населенням –​ теж неправильно. Примусово і силою, шляхом заборони не досягнеш великих результатів», – вважає Анастасія Дмитрук.

Вона намагається уникати ситуацій, де було б можливо поєднати її виступи із політичними силами. У своєму бажанні зробити свій внесок для допомоги Україні у складний час, Анастасія Дмитрук робить те, що вміє робити найкраще: з групою волонтерів організовує поетичні концерти та вечори у військових шпиталях та частинах по всій Україні.

«Так, багатьох моя діяльність зацікавила. Напередодні виборів наші політики активізуються, вони активно шукають на тлі чого можна було б притягнути до себе більшу увагу. Моя творчість багатьох зацікавила, були різні пропозиції вступити до різних політичних партій. Але навіщо мені це? Так повелося, що наші політичні сили дискредитували свою репутацію багато разів. Тому ризикувати немає сенсу», – зазначила молода поетеса.

Перша збірка віршів «Поверніть нам наше небо», яка охоплює теми подій Помаранчевої революції та Революції гідності, вже презентувалася авторкою як у Києві, так і за кордоном. У другій книзі, окрім віршів, присутня проза з ілюстраціями львівської художниці Софії Зайченко, а також листи з фронту від українських бійців. Подальші плани – розвиток у прозі та дитячі казки.

«Що я зробив для того, щоб ця країна стала кращою?»​

Під час своїх виступів у різних навчальних закладах Анастасія Дмитрук завжди нагадує, що країну створюють люди, які в ній живуть. «Своїми думками, словами, вчинками, мріями, цілями, які ставимо – саме це і є та Україна в якій ми хочемо жити», – зазначає вона.

«Є у нас така звичка, властивість, недолік – постійно нарікати, – зауважує поетеса. – Шукати винних, знаходити собі виправдання. Постійно не такий президент, не такий мер, не така влада. Якби не вони –​ все було б дуже класно. Але знайти винного –​ це найлегше. Значно важче подивитися в дзеркало і запитати –​ а що я зробив для того, щоб ця країна стала кращою?»

До Праги Анастасію Дмитрук запросила українська громада «Українська європейська перспектива» та студентська спільнота філософського факультету Карлового університету «Східноєвропейський клуб» (Východoevropský klub). До акції також долучився посол України в Чехії Євген Перебийніс.